Скільки одній людині насправді потрібно автомобілів?
Для того, щоб їздити — 1, для того, щоб хизуватися — ще 1, а для того, щоб розкошувати — ще 1. В сумі виходить 3.

Скільки одній людині потрібно будинків?
Для того, щоб просто жити — 1, для того, щоб жити і відпочивати — ще 1, для того, щоб жити лише заради цих будинків — ще один. В сумі теж виходить 3.

Те саме і стосовно одягу, сигар, їжі та інших речей, про які йшлося у передачі.
Так, залізному Арні може бути приємно курити одну сигару за 4 тисячі доларів чи їсти у найкращих ресторанах Нью-Йорка, але… виникає одне запитання. Яка мета у телепрограми, яка розповідає про його колекцію танків, туфлів чи педикюр?

Здається мені, що з Арні зробили просто кумира, а такі програми знімають для того, щоб глядачі дивилися і облизувалися, й одночасно прагнули до такого самого розкошу, що за своєю сутністю є демонстративним споживанням.

Тобто, можна сказати, що автори цієї телепрограми наголошують на цінностях демонстративного споживання як єдино правильного способу взаємодії в середовищі телезірок чи просто видатних особистостей. Можливо, це й добре, але ж не всі телеглядачі є зірками кіно, не всі є мільйонерами і, що вже точно, не всі є губернаторами Нью-Йорка.

У мене як середньостатистичного споживача виникає ще одне запитання, чи справді мені потрібні оті всі речі, якими користується Арнольд?
Мабуть, ні.

А тепер питання до Вас:
Чи згодились би Ви платити 4 000 доларів за сигару, 1 000 доларів за номер у готелі на одну ніч, 400 доларів за стрижку чи 500 доларів за те, щоб помили Ваше авто?

Уявили?
Так, це і є флешмоб у його найпростішій формі.
Якщо бажаєте більш наукового пояснення, то можна звернутися до Вікіпедії, де зазначено таке:
In modern usage, flash mob describes a group of people who assemble suddenly in a public place, do something unusual for a brief period of time, and then quickly disperse. They are usually organized with the help of the Internet or other digital communications networks.
(http://en.wikipedia.org/wiki/Flash_mob)
(В сучасному розумінні термін флешмоб стосується групи людей, які раптово збираються в громадському місці, роблять щось незвичайне протягом короткого періоду часу, а потім раптово розходяться. Вони зазвичай організовуються за допомогою мережі ІНтернет або інших цифрових мереж комунікації).

І навіщо вони це роблять?
Для відповіді на це запитання наведу ще одну дууууже цікаву цитату зі щоденника “Інтернетні штучки” (http://feeds.feedburner.com/internetno?m=30):
Economist написал на днях интересную статью по этому поводу:
В самый обычный тихий пятничный вечер, в Гуанжоу, городе на юге Китая, 500 покупателей собрались около магазина электротоваров. Все они заранее договорились в интернете прийти одновременно – 16–го июня в 4 часа дня. Спустя несколько часов все они покидали магазин довольные и с покупками: кто-то купил видеокамеру, кто-то DVD плеер, а кто-то телевизор. Дело в том что все они получили скидку от 10% до 30%. “Это было супер!”, расказывает Фэйри Жанг. “Мы только что купили новую квартиру, и таким способом мы можем ее прикольно обставить!”. В прошлый викенд, более 100 жителей посетили Мэйжу Централ, широко известный магазин мебели. Там они так же получили скидки на кухни и мебель для столовых.

Таунгоу или совместные покупки, направленые на безпрецендентное сбивание цен, соеденияют в себе силы интернета и флэшмобов. Они распространились по всему Китаю как пожар. Начавшись в чатах они быстро переместились на несколько спецальных сайтов, типа 51tuangou.com или www.teambuy.com.cn. Жанг Вей, один из тех кто создавал teambuy 6 месяцев назад, говорит что на сайте 10.000 зарегестрированных пользователей. Компания планирует расширяться в Биджинг и Шанхай.

Первые совместные покупатели появились случайно, во время чата о покупках всего подряд – от электронники до машин и квартир, в тот момент они поняли что могут получить отличные скидки если будут покупать вместе. Кроме того, получение скидки это что-то вроде дополнительной страховки от покупки некачественных и поддельных товаров в китайских магазинах. “Иногда мы приходим в магазин внезапно и начинаем требовать скидку”, говорит Чен Шу, из Шанхая: “Иногда мы сначала звоним, но чаще просто делаем им сюрприз. Владельцы магазинов спорят, но в конце концов им это выгодно”. Некоторые пользуются специальными сайтами, на которых размещаются магазины, готовые предоставить скидку для покупательских флэшмобов… [Полный вариант статьи на сайте Economist]

http://www.economist.com/printedition/PrinterFriendly.cfm?story_id=7121669

http://www.techcrunch.com/2006/07/04/chinese-mob-shopping-sites-score-big-discounts/

Що може бути в цьому корисного?
1. Гарний настрій та розваги для Вас та інших людей.
2. З прикладу про китайців видно, що флешмоб може бути і економічно вигідним.
3. Нові можливості для самореалізації.

Не дуже корисне теж присутнє:
1. Витрати часу.
2. Певний ризик сутичок із правоохоронними органами.
3. Громадський осуд тих, хто не розуміє жартів.

Думаю, тепер Ви зацікавилия флешмобом…

Для подальших роздумів пропоную Вам відвідати веб-сайти українського флешмобу у Києві (http://fmob.kiev.ua/) та Сумах (http://fmob.sumy.ua/)

А взагалі, про засновників, історію розвитку, приклади успішного флешмобу та подальші посилання можна почитати англійською у згаданій вище Вікіпедії за адресою: http://en.wikipedia.org/wiki/Flash_mob

Цікаве завдання, чи не так? На все у мене пішло два дні, 30 мегабайт трафіку та 2 пляшки мінеральної води “Моришинська негазована”.
Результати Ви можете знайти ось у цьому файлі: Дайджест публікацій з вибору автомобіля за кольором

Думаю, публікація буде цікавою не лише для автомобілістів чи рекламістів.

Таких прикладів можна назвати багато. Автомобілі, комп’ютери, одяг та багато-багато іншого — в усьому проявляється природа потреб людини.
А тепер можна запитати, куди ділося первинне призначення товару, який ми купуємо?